Нікі Лауда – від полум’я Нюрбургрингу до легенди Формули 1

Ferrari 312T2 горить при температурі 800°C на Нюрбургринзі. 01.08.1976 року. Нікі Лауда замкнений у пеклі зі скловолокна та сталі. Його обличчя розплавлене, легені наповнені отрутою. Смерть здається неминучою.

Але саме ця людина стане триразовим чемпіоном світу Формули 1.

Бачиш, іноді я думаю, що справжні історії неймовірніші за найкращі фільми. Лауда — доказ того, що людська воля здатна подолати все — навіть 800-градусне полум’я та опіки третього ступеня на обличчі. 42 дні між аварією та поверненням у кокпіт. Сорок два дні, щоб перейти з ліжка смерті назад за кермо найшвидших машин світу.

Нікі Лауда — чому його історія досі захоплює нас?

Історія Нікі досі живе. У сезоні 2024 Mercedes -AMG F1 їздив із червоною смугою на halo — на його честь. І це не випадково. Лауда — не лише легенда минулого, а й приклад для сучасних гонщиків. Його ставлення до ризику, до технологій, до самого мистецтва перегонів і досі надихає.

фото: mclaren.com

Чому його доля так захоплює нас у 2025 році? Можливо тому, що ми живемо в епоху, коли кожна помилка записується, аналізується, обговорюється. А Лауда зробив найбільшу з можливих помилок — дозволив, щоб вогонь майже його вбив. І повернувся сильнішим.

У цій історії відкриєш, як хлопець із австрійської бізнесової родини став однією з найважливіших постатей автоспорту. Зрозумієш, чому його суперництво з Джеймсом Хантом — це щось більше, ніж спортивна конкуренція. Дізнаєшся про людину, яка зуміла подивитися смерті у вічі й сказати: “тільки не сьогодні”. Побачиш, як його спадщина формує сучасну Формулу 1.

Але щоб усе це зрозуміти, треба повернутися на початок. До Відня 50-х, де впертий хлопчина мріяв про щось більше, ніж сімейний бізнес.

Від молодого банкіра до майстра керма: ранні роки та шлях на вершину Ф1

Знаєш, родина банкірів була не в захваті, коли Нікі Лауда оголосив, що кидає фінансову кар’єру заради перегонів. Дід заснував банк, батько ним керував, а тут раптом онук хоче ганяти по трасах. Сварки вдома були серйозні.

Але Лауда мав план. У 1971 році він зробив те, що звучить як божевілля — взяв кредит під заставу страховки на життя і вирушив у Формулу 2. Не кожен би на таке зважився, чесно кажучи. Але він знав: без грошей немає стартів, а без стартів немає кар’єри.

Перші роки були важкими. Він їздив, де тільки міг, навчався на кожній трасі.

Ці результати не вражають, але Лауда спостерігав за всім. Кожна викрутка, кожне налаштування, кожна технічна деталь. Механіки казали, що він ставить більше запитань, ніж усі інші гонщики разом узяті.

Переломний момент настав у 1974 році під час тестів для Ferrari. Енцо Феррарі прислухався до його зауважень щодо поведінки машини і, за чутками, сказав: “Цей хлопець розуміє, в чому суть”. Лауда не просто швидко їздив — він умів пояснити, чому авто поводиться певним чином у поворотах.

Сезон 1975 року був справжнім дивом. Ferrari 312T з 3,0-літровим опозитним двигуном V12 виявився ідеальним. Авто важило 575 кг, мало 495 к.с. потужності, і Лауда почувався в ньому як удома.

фото: sportscarmarket.com

П’ять ключових гонок цього сезону:

1. Монако (11.05.1975) – перша перемога для Ferrari
2. Бельгія (25.05.1975) – домінування від старту до фінішу
3. Швеція (08.06.1975) – переміг, незважаючи на проблеми з гальмами
4. Франція (06.07.1975) – поул-позишн і перемога
5. США (05.10.1975) – остання гонка, яка закріпила титул

Статистика говорить сама за себе: 5 перемог, 9 поул-позицій, 64,5 очка. Друге місце посів Емерсон Фіттіпальді з 45 очками. Різниця була величезна.

Я пам’ятаю, як дивився ці гонки по телевізору. Лауда їздив інакше, ніж інші. Спокійно, без зайвого ризику, але завжди швидко. Наче все було прораховано наперед.

Ferrari були задоволені, вболівальники теж. Перший чемпіонський титул для команди з 1964 року. Але 1976 рік мав принести ще більші виклики.

55 секунд у вогні: аварія 1976 року та тріумфальне повернення

Уявляєш собі, що таке втратити контроль над болідом на швидкості 200 км/год? 1 серпня 1976 року на Нюрбургринзі Нікі Лауда дізнався про це на власному досвіді. Підвіска просто відмовила — жодних попереджень, жодних сигналів. В одну мить ти чемпіон світу, а в наступну твоя Ferrari палає, як смолоскип.

фот. skysports.com

Полум’я миттєво охопило кабіну. Лауда провів у цьому пеклі 55 секунд — вічність для того, хто горить живцем. Коли його нарешті витягли з уламків, лікарі були впевнені в одному — він не виживе.

“Моє життя — це математика, ризик має виправдовуватися”

Хронологія одужання:

→ 1 серпня: Аварія, опіки I-III ступеня, втрата повік, останнє помазання
→ 20 серпня: Перші свідомі розмови з родиною
→ 9 жовтня: Повернення в кокпіт на Гран-прі Італії — лише 42 дні після аварії
→ 24 жовтня: Гран-прі Японії — рішення, яке коштувало йому титулу

Саме ця остання дата, мабуть, болить найбільше. Хант гнався, як шалений, увесь сезон, а Лауда мав усе у своїх руках. Проблема? Дощ у Фудзі перетворив трасу на ковзанку. Нікі глянув на умови й сказав собі — ні, сьогодні не варто помирати. Він зійшов після двох кіл.

Хант виграв чемпіонат одним очком. Одним клятим очком.

Але ти знаєш Лауду — математик у душі, впертий як ніхто. Сезон 1977 року став його помстою. Жодних сентиментів, жодного жалю до себе. Просто їхав і перемагав. 72 очки у підсумковій класифікації й другий титул у кишені. Хант? Навіть близько не був.

Цікаво, я думав, що після такого драми Нікі зменшить оберти. Нічого подібного. У 1984 році, вже як ветеран McLaren, він провів найзапеклішу боротьбу своєї кар’єри з Аленом Простом. Француз був молодший, швидший, спраглий до успіху. Але Лауда мав те, чого Прост ще не знав — він знав, як гірко смакує поразка і як з неї піднятися.

Пів очка. Оце все, що їх розділяло у підсумковій класифікації. Пів очка переваги Лауди над майбутньою легендою. У 35 років, зі шрамами від опіків, австрійський льодовик показав молодому вовку, хто тут господар.

Та сама рішучість, яка дозволила йому повернутися з краю смерті й відібрати у Ханта солодкість тріумфу, згодом служила йому в бізнесі. Але це вже інша історія.

З треку до неба: бізнес-кар’єра, авіація та роль у Mercedes F1

Знаєш, коли я дивлюся на кар’єру Лауди після перегонів, це нагадує мені піт-стоп. Тільки замість трьох секунд це тривало десятиліттями. І замість зміни шин, чоловік будував авіаційну імперію.

фото: formula1.com

Lauda Air з’явилася у 1979 році, але не одразу. Нікі тоді мав ще один сезон у Ferrari попереду, але вже думав про бізнес. Стратегія була проста — далекі маршрути, Boeing 767, а потім 777, жодних дешевих трюків. Як у перегонах — якість, точність, надійність.

Проблема виникла 26 травня 1991 року. Рейс 004 до Бангкока розбився в Таїланді. Всі загинули. Лауда не прийняв стандартного “вибачте, це нещасний випадок”. Він особисто полетів до Америки, зустрівся віч-на-віч з інженерами Boeing. Він не був тим, хто здається.

Виявилося, що проблема була в системі реверсу тяги двигунів. У Boeing 767 була конструктивна вада. Лауда боровся за це роками, поки Boeing нарешті не визнав помилку. Це коштувало йому статків і нервів, але він переміг. Як завжди.

Потім настали дев’яності та двотисячні — Lauda Air зростала, але у 2000 році він продав більшість акцій Austrian Airlines приблизно за 200 000 000 євро.

У 2003 році він заснував Niki — ще одну авіакомпанію, цього разу лоукостер. Думаю, йому набрид спокій. Niki працювала до 2017 року, коли він перетворив її на Laudamotion. Ryanair став партнером, але Лауда зберіг контроль над брендом.

Цікаво, як усе це пов’язано з F1. У 2012 році Mercedes запросив його як non-executive chairman. Він був там не для краси. Саме Лауда переконував Льюїса Хемілтона перейти з McLaren у 2013 році. Вони годинами розмовляли, Нікі доводив йому, що Mercedes — це майбутнє.

Гамільтон вагався. McLaren був його першою любов’ю, але Лауда розумівся на людях. Він знав, що Льюїсу потрібні нові виклики. І мав рацію — з 2014 року Mercedes домінує, Гамільтон уже має кілька титулів із цією командою.

Віхи авіаліній Лауди:

• 1979 – заснування Lauda Air
• 1991 – катастрофа рейсу 004 і боротьба з Boeing
• 2000 – продаж більшості акцій Austrian Airlines
• 2003 – старт лінії Niki
• 2017 – перетворення на Laudamotion з Ryanair

У Mercedes Лауда був як каталізатор. Тото Вольфф займався операціями, але саме Нікі мав вирішальне слово у ключових рішеннях. Пілоти його поважали, бо він знав, що означає сидіти в боліді на швидкості 300 км/год.

Іноді я замислююся, чи взагалі Лауда вмів зупинятися. Авіація, F1, готелі, ще якісь інші бізнеси. Чоловікові було сімдесят років, а він і далі літав світом, вів переговори, перевіряв кожну деталь.

Саме ця багатогранність робила його унікальним підприємцем. Він був не просто колишнім гонщиком із ностальгією. Він був бізнесменом, який розумів технології, людей і ринок. І який ніколи не боявся сказати правду, навіть якщо вона боліла.

фото: autohebdo.pl

Спадщина, що не згасає: уроки Лауди для майбутніх поколінь

Чи можна навчитися відваги у людини, яка пройшла крізь пекло й повернулася ще сильнішою?

Lauda залишив нам три універсальні уроки, які працюють всюди — від стартапів до великих корпорацій.

Перший урок: розрахований ризик — це не азарт. Niki ніколи не був безумцем за кермом. Кожен маневр мав підґрунтя в даних, в аналізі. Те саме діє в бізнесі — ризикуй, але завжди спираючись на факти.

Другий урок: дані керують усім. Ще до того, як інші почали говорити про big data, Lauda вже жив за цифрами. Час кола, температура шин, витрати пального — все мало значення. Сьогодні це здається очевидним, але в 70-х це була революція.

Третій урок: іноді треба повернутися до початку. Після аварії він міг зупинитися. Замість цього проаналізував ситуацію й повернувся сильнішим. У стартапах це називають піводом.

Я щойно побачив приклад такого уроку на практиці. Молода команда з Кракова робила застосунок для замовлення їжі. Через рік з’ясувалося, що ринок перенасичений. Замість того, щоб здатися, вони проаналізували дані користувачів. Виявили, що люди найчастіше використовували їхній інструмент для планування харчування. Півод у бік дієтичного застосунку виявився влучним рішенням.

«Нікі навчив нас, що досконалість — це процес, а не мета. Кожен день приносив нові дані, нові можливості для вдосконалення», — говорить Тото Вольфф, керівник команди Mercedes.

У 2025 році FIA запустила проєкт “Lauda Safety Award”. Йдеться не лише про автоспорт — нагороджують інновації у сфері безпеки в будь-якій галузі. Від нових шоломів для будівельників до систем попередження на фабриках. Це показує, як його підхід досі надихає.

Ти можеш застосувати ці уроки вже сьогодні. На роботі, у стосунках, у планах на майбутнє. Не обов’язково бути пілотом Формули 1. Достатньо почати мислити як Лауда — аналітично, сміливо, але з холодною головою.

Його спадщина живе в кожному рішенні, заснованому на даних, у кожному поверненні після невдачі, у кожному зваженому ризику, на який ми наважуємось.

Mariano

редактор lifestyle

Luxury Blog