Aura Blockchain Consortium – цифрові паспорти продуктів у сегменті розкоші

Чи стояв ти коли-небудь перед дзеркалом у бутіку, тримаючи в руках сумку за десять тисяч злотих і замислюючись — звідки мені знати, що це не підробка? У мене був такий момент у Мілані. Продавець говорив усе, що я хотів почути, але я все одно не міг позбутися сумнівів.

Виявляється, мої підозри були небезпідставними. Ринок підробок щороку сягає 500 мільярдів доларів — це більше, ніж ВВП більшості європейських країн. Ці гроші зникають з кишень справжніх виробників, а ми як клієнти часто навіть не підозрюємо, що нас ошукали.

Aura Blockchain Consortium – цифровий паспорт?

Зрештою, часи змінюються. Люди, які купують люксові речі, вже не хочуть лише гарної коробки та посмішки продавця. Дослідження показують, що 70% покупців предметів розкоші очікують повної прозорості походження продукту. Вони хочуть знати все — від того, звідки походить шкіра, через те, хто шив сумку, аж до умов праці на фабриці.

фот. auraconsortium.com

І тут з’являються цифрові паспорти. Звучить як наукова фантастика, але це вже відбувається насправді. Далі ти дізнаєшся:

– Хто стоїть за консорціумом Aura і чому найбільші будинки моди об’єднують зусилля
– Як саме працює технологія блокчейн у застосунку для люксових продуктів
– Які переваги та проблеми приносить цифровізація автентичності
– Які правові зміни змусять галузь до прозорості в найближчі роки

Може це звучить складно, але правда в тому, що революція вже почалася. Найбільші бренди світу не вкладали б мільйони у щось, що є лише модним ґаджетом.

Хто стоїть за Aura Blockchain Consortium?

Я завжди замислювався, хто насправді стоїть за всіма цими сучасними ініціативами у сфері розкоші. Aura Blockchain Consortium — це не випадковість, а результат розчарування найбільших гравців на ринку.

Треба визнати, що мотивації засновників були суто практичними. LVMH Moët Hennessy Louis Vuitton, цей французький гігант, втомився боротися з підробками своїх сумок і годинників. Бернар Арно та його команда шукали рішення, яке працювало б у великому масштабі. Prada Group, у свою чергу, хотіла підтвердити свою технологічну позицію — італійці завжди цінували ремісництво, а тепер настав час для цифрового підтвердження автентичності. Cartier, частина Richemont Group, просто не міг залишитися позаду конкурентів у питанні інновацій.

Власне, ідея розмістити штаб-квартиру в Женеві була досить хитрою. Швейцарія має репутацію нейтральної країни, а в індустрії розкоші це має значення. Ніхто не може сказати, що консорціум віддає перевагу французьким чи італійським інтересам.

Модель non-profit звучить шляхетно, але думаю, йшлося також про те, щоб жоден з учасників не відчував себе використаним. Кожен бренд сплачує внески, але прибутки не потрапляють до кишень конкурентів. Голосування щодо змін у протоколі відбувається демократично — одна компанія, один голос, незалежно від розміру.

До 2025 року у них вже понад 30 учасників. OTB Group, власник Diesel та Maison Margiela, приєднався досить швидко. Але справжнім проривом стало приєднання Mercedes-Benz — раптом з’ясувалося, що блокчейн у світі розкоші — це не лише сумки й годинники.

Структура управління базується на раді учасників і технічній команді. Рішення ухвалюються колективно, що іноді уповільнює процеси, але забезпечує стабільність. Ніхто ж не хоче, щоб один гравець отримав контроль над усією інфраструктурою.

Цікаво, як ця демократична структура покаже себе на практиці, коли настане час приймати серйозні технічні рішення.

Як працюють цифрові паспорти продуктів?

Цифровий паспорт продукту — це, по суті, електронне посвідчення особи для кожної речі, яку ти купуєш. Звучить як наукова фантастика, але я сам уже бачив це в дії й мушу визнати — справляє враження.

фото: voguebusiness.com

Платформа Aura працює на трьох основних рівнях. Перший — це блокчейн: тут використовують Quorum, тобто модифікований Ethereum. Це не звичайний блокчейн, як Bitcoin, де може приєднатися кожен. Тут використовується proof-of-authority, тож лише обрані суб’єкти можуть підтверджувати транзакції. Це дає більше контролю й швидкості.

Другий рівень — це смарт-контракти. Вони керують усією логікою паспортів: хто що може робити, які дані доступні, коли їх можна оновлювати. Третій рівень — це інтерфейс, з яким ми, як споживачі, взаємодіємо. Ми скануємо QR-код на продукті й бачимо його історію.

Зв’язок фізичного продукту з цифровим записом відбувається через NFC, RFID або саме ці QR-коди. Кожен продукт отримує унікальний ідентифікатор, який пов’язує його з NFT у блокчейні. Звучить складно, але на практиці це як сканування штрих-коду.

Цікава річ щодо приватності — використовують zero-knowledge proofs. Завдяки цьому можна підтвердити певні факти про продукт, не розкриваючи всіх деталей. Наприклад, підтвердити, що сумка оригінальна, але не показувати, скільки ти за неї заплатив.

Життєвий цикл цифрового паспорта виглядає так:

1. Випуск – виробник створює паспорт для нового продукту, вносить основні дані, такі як модель, дата виробництва, матеріали
2. Оновлення – протягом усього періоду користування можна додавати інформацію про сервісне обслуговування, ремонти, сертифікати
3. Верифікація – у будь-який момент можна перевірити автентичність і історію продукту
4. Перепродаж – при продажу паспорт переходить до нового власника з повною історією

Система дійсно дуже швидка — понад 1 000 транзакцій на секунду з затримкою менше ніж 400 мс. Створення одного паспорта коштує від 0,50 до 2 доларів, що зовсім недорого як для такої технології.

{
 "productId": "LV-2024-BAG-001",
 "brand": "Louis Vuitton",
 "model": "Neverfull MM",
 "manufacturingDate": "2024-03-15",
 "materials": ["шкіра", "канва"],
 "certifications": ["екологічна_шкіра"],
 "ownership": [
 {
 "owner": "0x1234...abcd",
 "from": "2024-03-20",
 "to": "2024-08-10"
 }
 ]
}

Пам’ятаю, як уперше побачив такий паспорт у дії — я сканував код на годиннику і раптом отримав доступ до всієї його історії. Хто його виготовив, звідки походять матеріали, чи проходив він якісь сервіси. Трохи як CSI, але для продуктів.

Звісно, не все ідеально. Іноді зв’язок підводить, деякі старі телефони мають проблеми з NFC. Але загалом технологія працює стабільно.

Уся ця інфраструктура відкриває абсолютно нові можливості для всієї галузі й змінює підхід до власності.

фото: auraconsortium.com

Переваги та виклики для брендів і споживачів

Цифрові паспорти продуктів у сегменті розкоші — це тема, яка останнім часом все частіше з’являється у розмовах з клієнтами. Я бачу тут чіткий поділ на переваги та проблеми, які стосуються як брендів, так і їхніх клієнтів.

Мушу визнати, що цифри вражають. Коли клієнт купує сумку за кілька тисяч злотих, додаткові 50 грошів за цифровий паспорт здаються смішними. Проте проблема виникає у менших виробників ювелірних виробів чи аксесуарів. Для них має значення кожна злотувка.

Louis Vuitton запровадив цю систему ще у 2021 році, і результати відчутні. Один із їхніх клієнтів сказав мені: “Тепер я можу спокійно купувати з рук, бо знаю, що це оригінал”. Вартість перепродажу їхніх сумок справді зросла в середньому на 8% там, де використовують цифрову верифікацію.

фот. eu.louisvuitton.com

Але є один нюанс — питання приватності. Деякі клієнти почуваються некомфортно, знаючи, що кожне сканування QR-коду може десь фіксуватися. Хто має право знати, що я продав годинник? Куди потрапляють ці дані?

З іншого боку, бренди отримують неймовірну перевагу над фальсифікаторами. Ті просто не встигають копіювати складні системи автентифікації. Це трохи як гонка озброєнь, тільки у світі моди.

Проблема цифрового виключення теж має значення. Моя тітка має 70 років і досі купує розкішні парфуми. Чи зможе вона користуватися додатком для верифікації? Сумніваюся.

Усі ці питання набудуть нового значення, коли набудуть чинності майбутні регуляції ЄС.

Що далі? Регулювання та тенденції до 2030 року

На панелі Vogue Business у вересні цього року один із директорів Chanel сказав щось, що мене здивувало. Він заявив, що через п’ять років кожен їхній продукт матиме цифровий паспорт. Тоді мені це здавалося перебільшенням, але зараз бачу, що, можливо, ні.

Ось ключові дати, які варто запам’ятати:

Регуляція ЄС — це справжній game changer. З 2027 року виробники повинні будуть оснащувати свою продукцію цифровими паспортами відповідно до ESPR. Це не вибір — це обов’язок. Компанії, які не пристосуються, просто не зможуть продавати на ринку ЄС.

Стандарт UN/ISO має бути опублікований вже в липні наступного року. Це означає, що технічні стандарти будуть чітко визначені за два роки до набуття чинності нових правил. Мудре планування з боку регуляторів.

Прогнози говорять про 50% проникнення у сегменті luxury до 2030 року. Здається багато? Думаю, може бути ще більше. Клієнти все частіше цікавляться походженням товарів, їх автентичністю. Особливо молодші споживачі.

Технологічні тренди йдуть ще далі. AI буде передбачати, коли сумка чи годинник потребує обслуговування. Токенізація RWA — Real World Assets — дозволить легше торгувати вживаними предметами розкоші. Це може повністю змінити вторинний ринок.

фото: velloy.com

“Цифровізація — це не майбутнє, це сучасність” — сказав CEO однієї з найбільших швейцарських годинникових марок.

Що буде, якщо компанії не встигнуть? Вони втратять доступ до європейського ринку. А якщо технологія не буде готова вчасно? Може виникнути регуляторний хаос. Але якщо все вдасться? Тоді ми отримаємо шанс на найбільш прозорий ринок luxury в історії.

Думаю, наступні п’ять років будуть захоплюючими. Деякі марки вже тестують рішення, інші ще розмірковують. Але час на роздуми закінчується.

Від автентичності до сталого майбутнього

Автентичність — це наче аура навколо бренду: її можна відчути, але важко схопити. Сьогодні ця аура має підкріплюватися конкретними діями.

Чотири ключові уроки з нашої подорожі: прозорість будує довіру сильніше, ніж найкращі маркетингові кампанії. Технології можуть служити етиці, якщо ми знаємо, як їх використовувати. Споживачі готові платити більше за чесні продукти, але лише тоді, коли впевнені у тому, що купують. Європейські регуляції — це не перешкода, а шанс отримати конкурентну перевагу.

Я пам’ятаю розмову з власником маленької текстильної компанії з Лодзі. Він казав, що роками боявся показувати своїх постачальників, бо конкуренти могли їх «перекупити». Тепер він знає, що відкритість — його найбільший козир. Клієнти приходять саме тому, що бачать всю історію продукту.

фото: luxus-plus.com

Ось три кроки, які ти можеш зробити вже завтра:

1. Проведи аудит свого ланцюга постачання — навіть якщо ти працюєш самостійно, перевір, звідки походять твої матеріали та чи поділяють постачальники твої цінності.
2. Навчай своїх клієнтів через сторітелінг – розповідай історії своїх продуктів, показуй процес створення, ділися викликами та успіхами.
3. Приєднуйся до галузевих ініціатив або локальних груп підприємців, які роблять ставку на сталий розвиток — в Польщі саме створюються перші робочі групи при Міністерстві цифровізації, які формуватимуть впровадження цифрових паспортів продуктів.

Уявляю собі Польщу 2030 року, де кожен продукт має свою цифрову ідентичність. Де споживач у магазині сканує код і одразу знає, чи бавовна у футболці була вироблена етично, а електроніка — з повагою до довкілля. Це не наукова фантастика. Це наше найближче майбутнє.

Правда така — нам не потрібно чекати на ідеальні рішення. Ми можемо почати з маленьких кроків. З питань, які ставимо нашим постачальникам. З історій, які розповідаємо нашим клієнтам.

Завтра починається з рішень, які ми приймаємо сьогодні.

Маріо

редактор lifestyle & business

Luxury Blog